Шлях до слави
Дієго Армандо Марадона народився 30 жовтня 1960 року в передмісті Буенос-Айреса. Дебютував у «Архентінос Хуніорс» за десять днів до 16-річчя, а в 1981 році виграв чемпіонат Аргентини з «Бока Хуніорс».
У 1982 році Марадона перейшов до «Барселони», але дві іспанські сезони затьмарили травми і хвороба.
Мексика-1986
Чемпіонат світу 1986 року став турніром Марадони. У чвертьфіналі проти Англії він забив два м’ячі за чотири хвилини: перший — рукою («рука Бога»), другий — після сольного проходу через половину поля, який згодом назвуть «голом століття».
Аргентина виграла турнір, у фіналі обігравши ФРН 3:2, а Марадона як капітан підняв кубок. Через чотири роки він знову довів команду до фіналу, але цього разу німці взяли реванш.
Неаполь
У 1984 році Марадона перейшов до «Наполі» — клубу, який ніколи не вигравав чемпіонат Італії. З ним «Наполі» став чемпіоном у 1987 і 1990 роках та виграв Кубок УЄФА 1989 року. Для Неаполя він став святим: у 2020 році стадіон клубу перейменували на його честь.
Кар’єру Марадони супроводжували проблеми із залежністю та дискваліфікації. Він помер 25 листопада 2020 року.
Довідкова сторінка енциклопедії «М’яча». Помітили неточність? Напишіть на [email protected] — виправимо.